ORD

Человек не терпит насилия!

Вы можете читать нас на следующих доменах:
ord-ua.info ord-ua.biz ord-ua.org

RSS ПОДЗЕМЕЛЬЕ ЯНУКОВИЧА: У ДАЧИ «МЕЖИГОРЬЕ» — ЗОЛОТОЕ ДНО

Снимаю шляпу перед Януковичем: пока Катерина Ющенко скупала (и скупает) земли Конче-Заспы, а ее муж осваивает карпатские угодья, Виктор Федорович со всей славянской жадностью «откусил» у государства гораздо более ценный уголок: ведь Межигорье, которое считалось религиозным центром Запорожского казачества, может обогатить своего хозяина не только дорогостоящей землицей и лесами, но куда более бесценными сокровищами. А некоторые ученые мужи, знающие истинную ценность «маеточка» семейства Януковичей, полагают, что уже обогащает…

 

Принимая во внимание хозяйственность Виктора Януковича, вряд ли сей государственный муж (который энный год спит и видит себя президентом) отчаянно воюет за свой домик в Новых Петровцах в Вышгородском районе  только из-за мраморных бассейнов, домов для прислуги, вертолетной площадки и прочих благ. Мол, ради «дачки» продал все! «Цена для меня была очень серьезной, — жаловался как-то журналистам Виктор Федорович, — Поэтому я был вынужден продать практически все, что мне принадлежало: и в Донецке, и в Киеве. Квартиры, которые имел, — я все продал, сделал это официально и купил этот дом».

 

Но все ли, Виктор Федорович? А что вы скажите о своем санаторно-лечебно-гостиничном комплексе с минеральными источниками в закарпатском городочке… Межигорье? Да-да, никакой ошибки — точно так называется и место под Киевом, где стоит дачка главы «регионалов». Не правда ли, странная тяга к одноименным названиям у человека, не замечающего особой разницы между Ахматовой и Ахметовым? А между тем Межигорье считается самым живописным уголком Закарпатья: лесистые горы, подоблачные полонины, быстротекущие реки Теребовля и Черная Река и целебные источники минеральных вод. Еще одно здешнее сокровищем Межигорья является озеро Синевир — “Морское Око”, которое появилось в результате обвала в ледниковый период. Местные жители называют Синевир сердцем Карпат…

 

Так вот, сердцем и духовным центром называли наши предки Межигорский Спасо-Преображенский монастырь - на месте которого и стоит нынче усадьба Виктора Януковича в Вышгородском районе. Согласно летописным источникам, он был основан в Х веке прибывшими вместе с первым киевским митрополитом Михаилом в Киев греческими монахами.

Название «Межигорский» произошло от его положения в долине, окруженной горами. В середине ХІІ века князь Андрей Боголюбский построил в Межигорье каменный храм во имя Преображения Господнего, который в народе на протяжении следующих восьми веков называли храмом Белого Спаса. Отсюда же и полное название обители — Киево-Межигорский Спасо-Преображенский монастырь, который, увы, был разрушен в 30-е годы прошлого века. Место здесь красивейшее — и новорожденное советское правительство облюбовало его для своих дачек: и Хрущев, и Щербицкий любовались украинскими пейзажами именно отсюда. Впрочем, задолго до партийных боссов эти места стали приютом киевских правителей.

 

Так, Ярослав Мудрый последние года жизни провел в именно Вышгороде, где собственно и умер. И именно в подземных пещерах Межигорского урочища, как полагают историки, хранится его знаменитая библиотека, спрятанная в 1169 году от набега Андрея Суздальского (Боголюбского). Причем есть свидетельства очевидцев, что книги, которых касалась рука великого князя, закопаны аккурат на земле, где основательно обустроился глава «регионалов». Более того: кое-кто из рабочих, копавших фундаменты для бассейнов и «хатынок» Януковича, утверждает, что когда их лопаты упирались во что-то — их места занимали лица, особо приближенные к бело-голубому «императору».

 

КНИЖНЫЕ ГОРЫ В ПОДЗЕМНЫХ ПЕЩЕРАХ

 

И что же могли вытащить (или ждут удобного случая для этого) из старых замурованных монашьих схованок, коих в избытке в Межигорском урочище?

Попробуем провести небольшое расследование…

 

Итак, в Межигорских подземных ходах, сделанных предусмотрительными монахами, могли храниться рукописные книги из знаменитой библиотеки Ярослава Мудрого. В том, что библиотека Ярослава Мудрого оказалась в Межигорском монастыре нет ничего удивительного: в свой вышгородский период жизни князь писал “Русскую правду” — кодекс законов Киевского государства. А для работы над этим документом ему требовались правовые источники (греческие, латинские законодательные предписания), которые были в его хранилищах. К тому же в те годы книги переписывались вручную — причем именно в монастырях, обитатели которых владели грамотой. Сохранилось и такое свидетельство: московский патриарх Иоаким, принявший монашество в Межигорье, в 50-х годах ХVII века прислал в подарок родному монастырю какие-то книги и в сопроводительном письме указал: “В приращение к наследию Ярослава”.

 

Эта версия подтверждается и свидетельствами, собранными в свое время киевским журналистом Владимиром Шаровым. Он переговорил с Надеждой Дамиловской, муж которой — профессор Дамиловский Николай Александрович — в 30-е годы заведовал кафедрой архитектурных конструкций Киевского художественного института и одновременно занимался новостройками в Киеве. Весной 1934 г. ему предложили возглавить комиссию для рассмотрения возможности перестройки сооружений разрушенного Межигорского монастыря под жилье для членов правительства Украинской ССР, которые переезжали из Харькова в Киев. Обследуя фундамент одного здания, которое предназначалось для первого секретаря Киевского обкома партии Постышева, комиссия натолкнулась на заполненное книгами подвальное помещение. Несколько извлеченных фолиантов попали в руки Дамиловского, который, осознав ценность находки, предложил сообщить о ней в Академию наук. Но присутствовавший при этом представитель строительной организации категорически возразил.

 

Еще более удивительны воспоминания Густавы Сафоновой, муж которой — Вадим Алексеевич — занимал должность главного инженера по строительству правительственных сооружений. Строительство дач было в ведении органов госбезопасности, и все работники находились в подчинении этого наркомата. «На территории Межигорского монастыря и Святого Спаса я жила с мужем с 1934 по 1937 год включительно. На моих глазах рухнули стены монастыря… Началась перепланировка местности под строительство. Этими работами руководил мой муж… Территорию обнесли колючей проволокой и высоким забором. Охраняли днем и ночью… В 1937 году давно уже шли аресты, люди боялись друг друга. Я была беременна, и муж не хотел оставлять меня в городской квартире одну. Я безвыездно жила на покинутой даче Станислава Косиора… Однажды осенью был отдан приказ, чтобы на территорию дач в субботу и воскресенье не приезжала ни одна живая душа. И вот в один из таких субботних вечеров на территорию въехала черная машина и остановилась возле дачи Косиора. Из машины вышли двое арестантов (позднее я узнала у мужа, что это были смертники, которым гебисты обещали жизнь, если они сделают то, что им прикажут). Из окна дачи Косиора, стоя за шторой в неосвещенной комнате, я видела, как с этих людей сняли наручники, и в сопровождении 5-6 рядовых гебистов, заместителя начальника строительства гебиста Келлера Александра Лазаревича, начальника Лукьяновской тюрьмы Михаила Александровича Гутмана и моего мужа, пошли в сторону леса. Спустя некоторое время муж забежал ко мне в комнату и сказал, чтобы я не зажигала свет и ложилась спать. Однако я, волнуясь за него, не спала и приблизительно в два часа ночи, что-то на себя набросив, вышла во двор. Пройдя небольшое расстояние, я остановилась, явно услышав голос мужа, и увидела их всех возле выкопанной ямы. Муж объяснял, как надо заворачивать каждую книгу отдельно в толь (строительный материал), чтобы смола защитила книги от подземных вод; что глина, в которую закапывали книги, имеет особые свойства, которые обеспечат их долгую сохранность»…

 

У Владимира Шарова были и другие свидетельства очевидцев, которые оказались столь убедительны, что во времена перестройки их не только опубликовали в знаменитой «Литературной газете» (февраль 1990 года), но

даже создали правительственную комиссию для изучения версии о местонахождении библиотеки Ярослава Мудрого на территории урочища Межигорье. Возглавила ее комиссию заместитель Председателя Совета Министров Мария Орлик, а в составе оказались директор института археологии АН УССР П. Толочко, председатель правления Украинского фонда культуры писатель Б. Олийнык, народный депутат СССР писатель Д. Павлычко и многие другие. Причем, археологические исследования, которые возглавлял Виктор Харламов, провели тем же летом! Среди находок оказались фрагменты керамических изделий, фундамент храма, остатки погребений. После этого Госсторою УССР поручили составить схему расположения зданий Межигорского монастыря в привязке к современной топографии территории — ведь каждый новый хозяин Межигорья уничтожал усадьбу своего предшественника и строил новую.

 

Увы, после развала СССР в бюджете Института археологии не нашлось средств на дальнейшие поиски библиотеки.

 

ЗАПОРОЖЦЫ В ВЫШГОРОДЕ

 

А теперь рассмотрим еще одну версию — межигорские подземные ходы хранят не только библиотеку Ярослава Мудрого, но и ценные трофеи запорожцев. Ведь в середине ХVII столетия, после разрушения поляками казацкого Трахтемировского монастыря, в Межигорье переместился духовный центр православного Войска Запорожского. В 1898 году кубанский историк и археограф П.П. Короленко напечатал статью о древностях Межигорского монастыря: «Тихим пристанищем на закате бурной казацкой жизни, когда, почувствовав физическую немощь, приходилось боевые доспехи менять на скромное одеяние инока… Сами запорожцы — сечевики — смотрели на Межигорье, как на свою собственную церковно-иерархическую резиденцию». Так, запорожские казаки вменили себе в обязанность приносить обители часть военной добычи, жертвовали деньги, богатые угодья. Приговором казацкой рады в 1683 году запорожцы признали Сечевую Покровскую церковь принадлежащей монастырю. В Межигорье за счет Сечи был учрежден «шпиталь войсковой» — для содержания нищих, калек, увечных сечевиков. В духовном отделении школы при Покровской церкви межигорские священнослужители обучали казацких детей «грамоте, часословцу, псалтыри», а иеромонах настоятель Покровской церкви был членом Сечевой Рады.

 

Отдельной строкой шли книги, которые пополняли монастырскую библиотеку. Каждая рукописная книга являлась настоящим шедевром: бумаги не было, тексты писались на пергаменте, который делали из кожи молодых телят или овец. Для создания одной книги среднего размера требовалось целое стадо телят, а переплеты изготавливались из сафьяновой кожи и украшались золотом, серебром со вставками из алмазов, изумрудов и жемчугов. Известный церковный деятель, историк и писатель Иннокентий Гизель (1600 — 1683) завещал Межигорскому монастырю свою огромную библиотеку, которую собирал всю жизнь. Кстати, в документах середины ХУШ века есть свидетельства и о монастырской библиотеке, и об отдельных келейных библиотеках.

 

И тут вновь интересная деталь: после того, как войско запорожское указом Екатерины было упразднено, а десятилетием позже был упразднен и сам монастырь, его строения подарили городу, братия разошлась. А вот церковная утварь, книги, ризницу отправили — частью в Петербург, Полтаву, а частью на Кубань. Например, в Краснодарской краевой библиотеке хранятся восемь книг, которые были когда-то собственностью Межигорского монастыря. Среди них — Евангелие, которое, согласно надписи украинской скорописью “… купил Евстафій Гоголь, полковник войска Запорожского…и за отпущеніє грєхов придал ее храму”. Со временем полковник Гоголь (кстати, пращур автора “Мертвых душ”) стал гетманом, и дни свои окончил, по казацкому обычаю, тут-таки, в Межгорье. Об этом свидетельствует другая запись на том же Евангелии, сделанная 7 января 1679 года: “Погребен єсть во монастіре Общежительном Межигорско-Кіевском, в церкві Господня Преображенія в склепе, Благочестівий і Православний раб божий Евстафій Гоголь, гетман войска Его Королевской Милості Запорожского…” Дальше неизвестный автор на полях книги приводит список настоящих сокровищ, переданных гетманом монастырю “на вечные времена”. Среди них — еще одно напрестольное Евангелие в дорогом окладе, серебряные бокал, рюмка и крест, серебряная же гетманская булава, бунчук, хоруговь, сабля, гетманская шапка и образ Богородицы в окладе с жемчугом.

 

Можно только себе представить поток казацких пожертвований в Межигорье, которые, кстати, после расформирования монастыря достигли иных мест в сильно урезанном количестве — монахи всегда умели прятать то, что у них пытались отнять. Так что земля в урочище Межигорья воистину клондайк — что библиотека Ярослава Мудрого, что дары запорожцев сейчас побольше золотого запаса Украины будут. И кто-то еще сомневается, почему дачкой в Межигорье Янукович не пожертвует даже во имя рейтинга, который постоянно телепортирует вниз. Ведь всегда можно стать «символом и опорой» веры — например, в нужное время явить народу одну из его духовных святынь, которая якобы «случайно» нашлась в огороде. Ведь, как показывает история с Черновецким, на вере можно не только заработать, но и мэром стать. А президент, согласитесь, тот же мэр — только масштабы побольше…

 

Александр ЕРМОЛЕНКО, специально для «ОРД».

Фото УНИАН

Версия для печати

 

 

Комментировать

Комментарии - страница 2

14.12.2009 10:21 информбюро

зашел на http://www.reyestr.court.gov.ua/, по запросу на слово “ТАНАНТIТ” обнаружил, что в среду, 16.12.09 в Высшем хозяйственном суде Украины решающее заседание по этому делу (судья Волик) ВСЕ В СУД!!!

(сегодня-завтра туда занесут не один десяток лимонов зелени….)

5009251 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 жовтня 2009 р. № 32/161 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючий: Н. Дунаєвської, суддів: І. Воліка (доповідач), Н. Мележик, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Заступника Генерального прокурора України на постанову від 11.06.2008 Київського апеляційного господарського суду у справі № 32/161 за позовом Приватного підприємства “Да лат” до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Медінвесттрейд”, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Танталіт”, про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та зобов’язання вчинити дії В судове засідання прибули представники сторін: позивача не з’явились; відповідача -1 не з’явились; відповідача -2 не з’явились; прокуратури Савицька О.В. посвід. № 231 від 20.07.2005; В С Т А Н О В И В : Касаційне подання Заступника Генерального прокурора України розглядається в касаційному порядку, передбаченому ст. ст. 107, 1115 Господарського процесуального кодексу України. 07.10.2009 у судове засідання не з’явились представники сторін. У зв’язку зі складністю справи, колегія суддів доходить висновку, що розгляд справи потребує відкладення, а сторонам по справі необхідно направити своїх представників у судове засідання для з’ясування позиції. Керуючись ст. ст. 77, 86, 1115 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України — УХВАЛИВ: Розгляд справи № 32/161 господарського суду міста Києва відкласти на 16 грудня 2009 року о 11 год. 30 хв. Засідання відбудеться у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 211. Довести до відома сторін, що нез’явлення сторін у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки та не перешкоджає її розгляду по суті без їх участі. Головуючий, суддя Н. Дунаєвська Судді : І. Волік Н. Мележик 4891240 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 03 вересня 2009 р. № 32/161 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: І. Воліка — головуючого (доповідача), А. Демидової, Н. Капацин,

перевіривши матеріали касаційного подання Заступника Генерального прокурора України на постанову від 11.06.2008 Київського апеляційного господарського суду у справі № 32/161 за позовом Приватного підприємства “Да лат” до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Медінвесттрейд”, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Танталіт” про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та зобов’язання вчинити дії В С Т А Н О В И В: Касаційне подання заступника Генерального прокурора України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 відповідає вимогам ст. 111 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник заявив клопотання про відновлення строку касаційного оскарження. Наведені скаржником доводи в обґрунтування клопотання про відновлення процесуального строку заслуговують на увагу, а тому, виходячи з вимог ст. 53 ГПК України, клопотання підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 53, 1114, 1115 Господарського процесуального кодексу України, суд У Х В А Л И В : Відновити заступнику Генерального прокурора України процесуальний строк для внесення касаційного подання. Прийняти касаційне подання Заступника Генерального прокурора України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 у справі № 32/161 до провадження. Призначити розгляд касаційного подання у засіданні Вищого господарського суду України на 07 жовтня 2009 року о 12 год. 00 хв. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Копиленка, 6, зал № 211. Довести до відома сторін, що нез’явлення сторін у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки та не перешкоджає її розгляду по суті без їх участі. Головуючий суддя : І. Волік Судді : А. Демидова Н. Капацин

1733660 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.06.2008 № 32/161 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Григоровича О.М. суддів: Гольцової Л.А. Рябухи В.І. за участю секретаря судового засідання Терещенко Я.О. представників сторін — позивача: Кравчук Р.Б. (предст.), — відповідача 1: Герасимов Р.О. (предст.), — відповідача 2: Гаврилов Д.В. (предст.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “ДА ЛАТ” на рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2008 у справі № 32/161 (Хрипун О.О.) за позовом Приватне підприємство “ДА ЛАТ” до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю “Медінвесттрейд”, 2.Товариства з обмеженою відповідальністю ”Танталіт”

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та зобов”язання вчинитидії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “ДА ЛАТ” (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медінвесттрейд” (далі-відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю “Танталіт” (далі-відповідач 2) про визнання недійсним з моменту укладення: — договору купівлі-продажу будинку за адресою: вул. Межигірська, 123а у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, укладеного між відповідачами 19.11.07 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 2502284; — договору купівлі-продажу нерухомого майна комплексу відпочинку “Пуща-Водиця” урочища “Межигір’я” за адресою: вул. Івана Франка, 19, “Вишгородський” Масив, с. Нові Петрівці, Вишгородський район Київської області, укладеного між відповідачами 19.11.07 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 2502248; — договору купівлі-продажу рухомого майна № 01-С, укладеного між відповідачами 16.11.07; зобов’язання відповідачів повернути майно та кошти отримані за зазначеними вище договорами купівлі-продажу; визнання позивача покупцем майна комплексу відпочинку “Пуща-Водиця” урочища “Межигір’я” за адресою: вул. Івана Франка, 19, “Вишгородський” Масив, с. Нові Петрівці, Вишгородський район Київської області, та будинку за адресою: вул. Межигірська, 123а у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, сукупною оціночною вартістю 91 млн. 918 тис. 866 грн. за договором купівлі-продажу, укладеним між позивачем та відповідачем 1 13.11.07. Одночасно позивач просить зобов’язати відповідача 1: — здійснити необхідні дії для нотаріального посвідчення та реєстрації у Державному реєстрі правочинів договору купівлі-продажу від 13.11.07; — передати позивачеві майно комплексу відпочинку “Пуща-Водиця” урочища “Межигір’я” за адресою: вул. Івана Франка, 19, “Вишгородський” Масив у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, та будинок за адресою: вул. Межигірська, 123а у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, сукупною оціночною вартістю 91 млн. 918 тис. 866 грн.; — прийняти від позивача оплату у сумі 98 млн. 900 тис. 100 грн. за договором купівлі-продажу від 13.11.07. Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.08 в позові відмовлено повністю. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства “ДА ЛАТ” задовольнити повністю. Письмові відзиви на апеляційну скаргу відповідачами не були надані. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. 25.09.07 між відповідачем 1 та НАК “Надра України” укладено договір міни, відповідно до умов якого відповідач 1 передав НАК “Надра України” нежилі приміщення за номерами 3-5-7 по вул. Паркова дорога в м. Києві сукупною оціночною вартістю 93115419 грн., а НАК “Надра України” передала відповідачеві 1 будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку “Пуща Водиця” у с. Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області по вул. І.Франка, 19, та по вул. Межигірській, 123а, сукупною оціночною вартістю 91771620 грн. Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.10.07 у справі № 6/655, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.07, зазначений вище договір міни визнано дійсним, таким що відповідає чинному законодавству, та підтверджено право власності відповідача 1 на будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку “Пуща Водиця” у с. Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області по вул. І.Франка, 19, та по вул. Межигірській, 123а. 09.11.07 відповідач 1 звернувся до позивача листом № 128 з пропозицією придбати у нього нерухоме майно комплексу відпочинку “Пуща-Водиця” урочища “Межигір’я” по вул. І. Франка, 19, “Вишгородський” Масив, с. Нові Петрівці, Вишгородський район Київської області, та будинок по вул. Межигірська, 123а у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, сукупною оціночною вартістю 91 млн. 918 тис. 866 грн., сплативши відповідачу 1 ціну – 98 млн. 900 тис. 100 грн. Позивач вважає, що він, направивши 13.11.07 відповідачеві 1 лист-відповідь про прийняття зазначеної вище пропозиції, вчинив необхідні дії для укладення договору купівлі-продажу, та стверджує про його укладення, посилаючись на положення ст. 640 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідач 1, направивши позивачеві лист від 09.11.07 з пропозицією придбати нерухоме майно, встановив термін, до якого позивач повинен був направити відповідь разом із пропозиціями щодо умов договору, а саме – не пізніше 12.11.07. Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Позивач направив відповідь на пропозицію відповідачеві 1 із запізненням (13.11.07). З огляду на зазначене, колегія суддів, погоджуючись з судом 1-ої інстанції, вважає, що в строк, визначений відповідачем 1, відповіді про прийняття пропозиції Товариством з обмеженою відповідальністю “Медінвесттрейд” не було отримано. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК України). Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації. Колегія суддів так само як і місцевий господарський суд не визнає договір купівлі-продажу від 13.11.07 дійсним, оскільки відповідач 1 на свою пропозицію відповіді від позивача у встановлений строк не отримав, сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору також не було проведено. З урахуванням викладеного вимоги про визнання позивача покупцем майна комплексу відпочинку “Пуща Водиця” урочища “Межигір’я”, яке розташовано за адресою: вул. І.Франка, 19, “Вишгородський” Масив у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та будинку за адресою: вул. Межигірська, 123а у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області за договором купівлі-продажу від 13.11.07 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки у визначені законодавством спосіб та формі договір купівлі-продажу від 13.11.07 між позивачем та відповідачем 1 не укладався, також не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов’язання відповідача 1 здійснити необхідні дії для нотаріального посвідчення та реєстрації у Державному реєстрі правочинів зазначеного договору купівлі-продажу від 13.11.07; зобов’язання відповідача 1 передати позивачу майно комплексу відпочинку “Пуща-Водиця” урочища “Межигір’я” та будинок і прийняти від позивача оплату у розмірі 98 млн. 900 тис. 100 грн. за договором купівлі-продажу від 13.11.07. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що 19.11.07 між відповідачами у справі були укладені, нотаріально посвідчені та зареєстровані в Державному реєстрі правочинів за №№ 2502284, 2502248 договір купівлі-продажу нерухомого майна – будинку, розташованого за адресою: вул. Межигірська, 123а у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області; договір купівлі-продажу нерухомого майна – майна комплексу відпочинку “Пуща-Водиця” урочища “Межигір’я” за адресою: вул. Івана Франка, 19, “Вишгородський” Масив, с. Нові Петрівці, Вишгородський район Київської області. 16.11.07 між відповідачами був укладений договір №1-ОС купівлі-продажу рухомого майна. Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Виходячи зі змісту ст.ст. 209, 210 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). При укладенні 16.11.07 та 19.11.07 між відповідачами у справі договорів купівлі-продажу майна сторонами дотримано вимоги чинного законодавства України щодо форми, змісту та способу укладення договорів, право власності відповідача 1 на відчужуване майно підтверджене рішенням Господарського суду м. Києва від 22.10.07 у справі № 6/655, яке набрало законної сили, майнові претензії позивача на спірне майно місцевим судом правомірно визнано безпідставними. За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання зазначених вище договорів купівлі-продажу майна, та зобов’язання відповідачів повернути майно та кошти, отримані за ними, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Доводи позивача у скарзі щодо невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права колегія суддів вважає безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони відтворюють доводи, викладені останнім у позовній заяві. Ці обставини були досліджені та правильно оцінені судом 1-ої інстанції під час розгляду справи. Заявлене позивачем у тексті апеляційної скарги клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам у будь-який спосіб розпоряджатися майном і коштами отриманими за оспорюваними ПП “ДА ЛАТ” договорами купівлі-продажу майна, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки воно не містить належного обґрунтування. Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.08 у справі № 32/161залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “ДА ЛАТ” – без задоволення. Головуючий суддя Григорович О.М.

Судді Гольцова Л.А.

Рябуха В.І.

13.06.08 (відправлено)

4796244 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 21/129 04.03.09

За позовом Кабінету міністрів України до 1) Національної акціонерної компанії «Надра України» 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Танталіт» 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Медінвесттрейд» Про визнання недійсним договорів міни та договорів купівлі-продажу

Суддя Шевченко Е.О. Представники сторін: Від позивача Батюк П. В. (дов. № 29-22/189 від 23.12.08р.) Кучера В.М. (дов. № 29-22/192 від 23.12.08р.) Від відповідача 1) Макарчук Ф.В. (дов. № 142 від 25.12.08р.) Бублик І.В., представник, дов. № 11 від 09.02.09р. Дубчак С.Є., представник, дов. № 134 від 15.12.08р. 2) Герасимов Р.О. (дов. б/н від 30.07.08р.) 3) Гаврилов Д.М. (дов. б/н від 20.11.08р.) Обставини справи: Кабінет міністрів України (далі по тексту Позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Національної акціонерної компанії «Надра України»(далі по тексту –відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Танталіт»(далі по тексту відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Медінвесттрейд»(далі по тексту відповідач-3) про визнання недійсним договору міни від 25.09.07р., укладений між відповідачем-1 та відповідачем-3, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.11.07р., укладений між відповідачем-3 та відповідачем-2, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.11.07р., укладений між відповідачем-3 та відповідачем-2, а також просить стягнути з відповідачів судові витрати. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2008р. порушено провадження у справі № 21/129 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.11.2008р., про що належним чином повідомлено сторін по справі. В судовому засіданні 27.11.08р. оголошено перерву в судовому засіданні до 18.12.08р. Ухвалою суду від 18.12.08р. розгляд справи було відкладено на 15.01.09р., в зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача-1 та відповідача-3. В судовому засіданні 15.01.09р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача-1 визнав позовні вимоги, а представники відповідача-2 та відповідача-3 проти заявлених позовних вимог заперечували, а також надали відзиви на позовну заяву. Відповідно до ст. 38 ГПК України, в суду виникла необхідність витребування додаткових документів, необхідних для розгляду справи по суті. Зокрема, суд зобов’язує позивача по справі надати розпорядження Кабінету міністрів України від 11.07.07р. за № 521 щодо передачі до статутного фонду НАК «Надра України» майна з переліком такого майна, доданим до розпорядження, а також витребовує з Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області документи, на підставі яких видані свідоцтво на право власності серії САВ № 439903 та свідоцтво на право власності серії САВ № 439904. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2009р. розгляд справи відкладено на 03.02.2009р., в зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів у сторін по справі. В судовому засіданні 03.02.09р. оголошено перерву до 11.02.09р. для дослідження додаткових документів у справі. В судовому засіданні судом досліджено надані сторонами додаткові докази та заслухано пояснення представників сторін у справі, на підставі чого суд прийшов до висновку про необхідність витребування у сторін додаткових доказів на підставі статті 38 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2009р. розгляд справи відкладено на 04.03.2009р., зобов’язано НАК «Надра України»надати належним чином завірений акт приймання-передачі майна до статутного фонду НАК «Надра України»на виконання розпорядження Кабінету міністрів України від 11.07.07р. за № 521 від Міністерства охорони навколишнього природного середовища до НАК «Надра України», зобов’язано Новопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області надати до суду копії документів, на підставі яких було присвоєно поштову адресу нерухомому майну по вул. Межигірська, 123-а та надати письмові обґрунтовані пояснення щодо того на підставі чого було прийнято рішення Новопетріської сільської ради від 25.09.2007р. про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна за двома різними поштовими адресами, зазначеними у вказаному рішенні та надати такі документи. В судовому засіданні 04.03.2009р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги, обґрунтовуючи їх тим, що правлінням НАК «Надра України»та рішенням Спостережної ради НАК «Надра України»від 21.09.2007р. було надано згоду на відчуження шляхом обміну в установленому законодавством порядку комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»(Київська обл.., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19) на нежитлові будівлі, розташовані у місті Києві по сул. Паркова дорога, будинок 3-5-7 (літера А, літера Б) тільки щодо будинків по вул. Івана Франка, 19, с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, а згоди щодо відчуження будинку № 123-а по вул. Межигірській у с. Ново Петрівці Вишгородського району Київської області, не надавалось, а отже склад майна у оскаржуваному договорі сторонами визначений не був, отже істотні умови такого оспорюваного договору міни є неузгодженими. З огляду на наведене позивач просить визнати оскаржуваний договір недійсним. Відповідач-1 підтримав заявлені позовні вимоги. Відповідач-2 та відповідач-3 проти заявлених позовних вимог заперечують та просять у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що будинок, що має адресу: Київська обл.., Вишгородський район, вул. Межигірська, 123-а, входить до складу комплексу «Пуща-Водиця», якому в цілому присвоєно поштову адресу: Київська обл.., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19, що підтверджується наданими документами. Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, що ґрунтуються на всебічному, повному об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд –

ВСТАНОВИВ: 25.09.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю “Медінвесттрейд” та Національною акціонерною компанією “Надра України” було укладено договір міни (далі -Договір), відповідно до якого ТОВ «Медінвесттрейд»передало НАК «Надра України»нежилі приміщення за номерами 3-5-7 по вулиці Паркова дорога в місті Києві сукупною оціночною вартістю 93115419 грн., а НАК «Надра України»передав ТОВ «Медінвесттрейд»будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку “Пуща Водиця” у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Івана Франка, 19, та по вулиці Межигірській, 123 “А”, сукупною оціночною вартістю 91771620 грн. Станом на 25.09.2007р. будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку “Пуща Водиця” у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Івана Франка, 19, що було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Медінвесттрейд» майно, перебувало у власності Національної акціонерної компанії “Надра України”у складі її статутного капіталу. Зокрема, майно було передано розпорядженням Кабінету Міністрів України № 521 від 11.07.2007 та розпорядженням Кабінету Міністрів України № 585 від 25.07.2007р. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2007р. за № 405-р «Про передачу будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»до сфери управління Мінприроди, Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Мінприроди, погодженою з Державним управлінням справами і Фондом державного майна України, про передачу до сфери управління Мінприроди будівель, споруд та іншого майна, що розташовано на території урочища “Межигір’я” та закріплене за комплексом відпочинку “Пуща-Водиця” (м. Київ, вул. Вишгородська, 150), згідно з переліком, що додається до оригіналу. Відповідно до переліку до будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»входив житловий чотирьохквартирний будинок у с. Нові Петрівці. Даний факт також підтверджується актом прийому-передачі від 30.07.2007р. будівль, споруд та іншого майна комплексу відпочину «Пуща-Водиця», «Урочище «Межигір’я»(с. Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області), що входить до складу комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»Державного управління справами до сфери управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Розпорядженням № 521-р від 11.07.2007р. Кабінету Міністрів України «Про передачу майна до статутного капіталу НАК «Надра України» (із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.07.07р. за № 585-р) прийнято пропозицію Мінприроди, погоджену з Фондом державного майна, щодо передачі до статутного капіталу НАК “Надра України” будівель, розташованих по вул. Володимирській, 34, і вул. Золотоворітській, 9, у м. Києві, будівель, споруд та іншого майна, що розташовано на території урочища “Межигір’я” та перебуває у сфері управління Мінприроди, згідно з переліком, що додається до оригіналу. Відповідно до переліку до будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»входив житловий чотирьохквартирний будинок у с. Нові Петрівці. Згідно зі ст. 16 Закону України “Про господарські товариства”, рішенням власника у формі постанови Кабінету Міністрів України № 1109 від 11.09.2007 статутний капітал Національної акціонерної компанії “Надра України” в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства було збільшено з 620386245,25 грн. до 739295625,25 грн., тобто на 118909380 грн. шляхом внесення змін до п. 28 і п. 29 статуту Національної акціонерної компанії “Надра України”. Відповідно до вимог ст. 38 Закону України “Про господарські товариства” та ст. 29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців”, 21.09.2007 здійснено державну реєстрацію зазначених змін до статуту Національної акціонерної компанії “Надра України”. Відповідно до ст. 115 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України “Про господарські товариства”, товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу. Право власності Національної акціонерної компанії “Надра України” на будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку “Пуща Водиця”у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Івана Франка, 19 та по вулиці Межигірській, 123 “А” посвідчується державними свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 25.09.2007, копії яких містяться у матеріалах справи. Рішенням Виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 04.09.2007р. за № 175 на підставі заяви голови правління НАК «Надра України»Ставицького Е.А. було вирішено надати поштову адресу комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»урочища «Межигір’я» вул.. Івана Франка, 19 села Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області. 13 вересня 2007 року Правлінням компанії НАК «Надра України»на своєму засіданні було погоджено обмін в установленому порядку комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»(Київська обл.. Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул.. Івана Франка, 19) на нежитлові будівлі, розташовані в місті Києві по вул.. Паркова дорога, будинок 3-5-7 (літ. А, літ. Б ). Рішенням Спостережної ради Компанії НАК «Надра України»від 21.09.2007р. було надано згоду відповідачу-1 на відчуження шляхом обміну в установленому законодавством порядку комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»(Київська обл.. Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул.. Івана Франка, 19) на нежитлові будівлі, розташовані в місті Києві по вул.. Паркова дорога, будинок 3-5-7 (літ. А, літ. Б ). 25.09.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю “Медінвесттрейд” та Національною акціонерною компанією “Надра України” було укладено договір міни (далі -Договір), відповідно до якого ТОВ «Медінвесттрейд»передало НАК «Надра України»нежилі приміщення за номерами 3-5-7 по вулиці Паркова дорога в місті Києві сукупною оціночною вартістю 93115419 грн., а НАК «Надра України»передав ТОВ «Медінвесттрейд»будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку “Пуща Водиця” у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Івана Франка, 19, та по вулиці Межигірській, 123 “А”, сукупною оціночною вартістю 91771620 грн. Статтею 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, поряд із правом господарського відання і правом оперативного управління, становить право власності. Відповідно до ст. 134 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, розпоряджається належним йому майном на свій розсуд, у тому числі має право надати майно іншим суб’єктам господарювання для використання його на праві власності. Право власності — це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власникові належить право розпорядження своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні цього права інакше як у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.ст. 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України). Правомірність надання згоди на відчуження та порядку відчуження шляхом обміну майна комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»відповідачем-1 вже було предметом розгляду у справі № 21/44, рішення у якій набрало законної сили, та рішенням від 09.11.2007р. у справі № 6/655, яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2007р. Так, зокрема, вказаними рішеннями встановлено, що зміст, форма і порядок укладення оспорюваного у даній господарській справі договору міни від 25.09.2007 р. з реєстровим №20393930 будинку за адресою вулиця Межигірська, 123-а у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, і нерухомого майна комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»урочища «Межигір’я», яке розташоване за адресою: вулиця Івана Франка, 19, «Вишгородський»Масив, с. Нові Петрівці, Вишгородський район Київської області від 19.11.2007 р., з реєстровими №2502284 і №2502248 не суперечить ЦК і ГК України, іншим актам цивільного і господарського законодавства, що при укладенні і виконанні зазначеного договору покупець ТОВ «МЕДІНВЕСТТРЕИД»виступав, відповідно до ЦК України, як добросовісний набувач. Крім того, вищевказаними судовими рішеннями досліджено, що відповідач-1 мав правомочність щодо укладення оскаржуваного договору міни, та ним не було порушено порядок відчуження майна, тобто надано згоду уповноваженими органами в установленому порядку на відчуження майна шляхом укладення договору міни. Відповідно до ст. 35 ГПК України дані факти, не встановлюються судом при розгляді даної справи, оскільки є встановленими при вирішенні спору між тими ж сторонами, про той же предмет. Щодо заявлених позивачем підстав про те, що рішенням Спостережної ради Компанії НАК «Надра України»було надано згоду тільки щодо відчуження частини комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»урочища «Межигір’я», а саме за адресою по вул.. Івана Франка, 19, а не відчуження будинку по вул. Межигірській 123-А, згоду на відчуження надано не було, то дане твердження не підтверджується матеріалами справи та спростовується наявними доказами. Так, як вже було наведено вище, чотирьохквартирний будинок, який мав ще з 70-х років поштову адресу вул. Межигірська, 130-А (пізніше було змінено адресу на вул.. Межигірська, 123-А), про що свідчить лист КП Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації»за № 222 від 03.03.03р., поданий на запит суду, входив до складу комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»урочища «Межигір’я», якому в цілому рішенням від 04.09.2007р. за № 175 Виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області було присвоєно поштову адресу по вул. Івана Франка, 19 у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, що підтверджується виданими Кабінетом Міністрів України розпорядженнями № 405-р, № 521-р, переліком до вказаних розпоряджень, актами приймання-передачі зазначеного комплексу «Пуща-Водиця», згідно з якими вказаний будинок був частиною цілісного комплексу відпочинку, та зазначався як його складова. Як вже було вказано, поштову адресу вул. Івана Франка, 19 було присвоєно комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»урочища «Межигір’я»тільки у вересні 2007р., тобто перед наданням згоди керівних органів відповідача-1 на відчуження майна, а отже і у рішенні Спостережної ради НАК «Надра України» зазначено про надання згоди на відчуження комплексу відпочинку «Пуща Водиця»(Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул.. Івана Франка, 19). Отже, суд приходить до висновку, що йдеться про увесь комплекс в цілому, включаючи й чотирьохквартирний будинок, у якого була поштова адреса вул. Межигірська, 123-А. З огляду на наведене, суд також не може погодитися з твердженням позивача про те, що сторонами оскаржуваного договору не було узгоджено таку істотну умову договору міни як предмет договору (склад майна). Крім того, суд зазначає, що не досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору є підставою для встановлення факту не укладення договору. Однак, суд зазначає, що своїми конклюдентними (фактичними) діями, а саме актом прийму-передачі, прийняттям інших приміщень до НАК «Надра України»тощо, сторони оскаржуваного договору підтвердили, що вони розуміли та досягли згоди щодо складу майна, що є предметом оскаржуваного договору міни. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. З огляду на наведене, суд вважає, що позивач не довів неправомірність оспорюваного договору, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню. Враховуючи вищевикладене, керуючись, ст.ст. 49, 65, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ: 1. В задоволені позовних вимог відмовити повністю. 2. Рішення може бути оскаржено в строки та в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Е.О. Шевченко


14.12.2009 13:26 АНТИБЮТ

а когда мы уже увидим на этом продажном сайте,хоть одну статью изобличающую Юльку и ее прихвостней ???? или не за это Речинскому платят баблос ??


14.12.2009 13:26 АНТИБЮТ

а когда мы уже увидим на этом продажном сайте,хоть одну статью изобличающую Юльку и ее прихвостней ???? или не за это Речинскому платят баблос ??


14.12.2009 13:26 АНТИБЮТ

а когда мы уже увидим на этом продажном сайте,хоть одну статью изобличающую Юльку и ее прихвостней ???? или не за это Речинскому платят баблос ??


16.12.2015 9:22 Виктор Харламов

Одна шестая часть с названьем кратким, Ты, собираешь земли в нищету?! Всегда ума палаты, взятки гладки, Но всё же для народа даришь ту

Жизнь, что богатым, часто, как неволя, Такую долю, что страшна рабам… Соседям горя раздаёшь пистоли, А может быть рубли…”Аз есмь воздам…”

Любому! И грозить не буду шведу — Татарский полуостров отниму! Одна шестая часть,что вам к обеду Подать сегодня? - Да, протест на Ру…

“Грядеше камо…” нам уже вестимо… Что голь, родная, царственно верна? Глядишь и мир пройдёшь, и радость мимо… На что надеешься, чудес страна?


Комментировать