ORD

Человек не терпит насилия!

Вы можете читать нас на следующих доменах:
ord-ua.info ord-ua.biz ord-ua.org

RSS Пограничники, давайте поговорим о проблемах в Госпогранслужбе - 4!!

Переходим на новую ветку

Версия для печати

 

 

Комментировать

Комментарии - страница 665

14.06.2019 14:10 Для стороннього

квартирук та орищин справжні прапора не став їх в один ряд з офіцерами


14.06.2019 14:32 Новый Председатель

Указ Президента Украины от 13 июня 2019 года № 403/2019 Назначить ДЕЙНЕКА Сергея Васильевича Председателем Государственной пограничной службы Украины.


14.06.2019 15:02 Бєлгород

Відміняйте Сергій Васильович КПС


14.06.2019 15:13 Ткаченко

Ткаченко рассказывает что с новым Головой знаком лично и дальше как воровал так и будет воровать. Ткаченко балаболка имей совесть. Хотя какая у этого мелкого неадекватна может быт честь , продажная ты шкура …


14.06.2019 15:20 👹

Кому, тобі розказує, шо ти піздіш. Іди нахуй сучка. Долбоєб.


14.06.2019 15:29 Для провокатора

Сука Крыса уебанская !!! Ну что ты за пидор …. ты хоть за слова свои ответь уебанище !!!! Не как уже тебя тварюга на ногах земля носит, что никто не здох у тебя …


14.06.2019 15:36 👹

Давай попробуй. Дивись не всрись. 000а зависна. Випердок. Вафлер.


14.06.2019 15:39 Свой

Олег Іванович, чекаємо дуже на Вас, як на серйозного, мудрого і принципового керівника!!! Ви дуже розумна людина і бережіть своїх людей біля себе, хто щоб б не говорив. Надійність перевіряється часом


14.06.2019 15:40 Фольксваген В7

Какие защитники у Ткаченко кровожадные . Или это сам Ткаченко пишет ? Выше написаное о Ткаченко констатация фактов из жизни Ткаченко и ничего больше.

Потому насчёт сдохнете за это вам и отвечать самим «Твои слова тебе и в спину».


14.06.2019 15:43 Мукачево

І що це такий завсник … це ткаченко тебе що згноів як крисюка вонючого …або як шакала загнав і тут тепер херню пишеш …… піди після зміни ще в берці йому насци …. гнійник ти провокатор писюкін


14.06.2019 15:54 Для обиженки

Очкожоп а крепко наверное тебя пидора заебашил наш Нач вб …обиженка укуси его за хуй ))


14.06.2019 15:57 Привіт з Мукачево

Особисто знаю Артема Ткаченко , йому не має чого заздрити адже воно з нульовим авторитетом та за свій язик і вчинки не раз отримувало по пиці від військових і місцевих. Воно хворе на розум, завищена самооцінка у даного імбіцила. Це вам суб’єктивна думка поки з Мукачево


14.06.2019 16:06 Мукачево

😂😂😂 якщо Мукачево то багатьом нич той ткаченко набив морди воєнним і ніч йому не було …. тобі теж бив чи що …. розумію обідно, але може ти лох і тобі тому набили …


14.06.2019 16:09 Для СВОЙ

МЕДВЕДЧУК ЧЛЕНОСОС )))))


14.06.2019 16:13 ..

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №403/2019 Про призначення С.Дейнека Головою Державної прикордонної служби України

Призначити ДЕЙНЕКА Сергія Васильовича Головою Державної прикордонної служби України.

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

13 червня 2019 року


14.06.2019 16:25 Микола Литвин

Новий Президент, як на мій погляд,веде грамотну і державницьку кадрову політику,яка базується на професіоналізмі,суспільному визнанні і перевірених діями осіб під час війни. Таким мені бачиться призначення Головою ДПСУ легендарного командира Луганського прикордонного загону,а в подальшому заступника начальника Сх.РУ з бойової підготовки полковника С.В.Дейнека. В непростий час і в непростих умовах побажаємо йому успіхів!


14.06.2019 16:26 Микола Литвин

Новий Президент, як на мій погляд,веде грамотну і державницьку кадрову політику,яка базується на професіоналізмі,суспільному визнанні і перевірених діями осіб під час війни. Таким мені бачиться призначення Головою ДПСУ легендарного командира Луганського прикордонного загону,а в подальшому заступника начальника Сх.РУ з бойової підготовки полковника С.В.Дейнека. В непростий час і в непростих умовах побажаємо йому успіхів!


14.06.2019 16:27 Беата Куркуль
AirportLuhansk

“14 червня. Точка неповернення … Тієї ночі в аеропорту мало приземлитися три військові літаки. Борти вилетіли з Дніпропетровського летовища приблизно о 23-й годині. Перший борт приземлився успішно, другий («777») було збито, а третій розвернувся.

“Нас три борти тоді відправили. Наш підрозділ з чотирьох чоловік мав летіти на другому борті (який було збито – ред.), але через те, що там не було багато місця, нас пересадили на перший борт. Бо на другий борт привезли ще волонтери бронежилети, каски і тому подібне. І туди усе це завантажили, а нас пересадили на перший борт, тому що там було місця більше. Тобто, можна сказати, нам дуже пощастило. Ще 13 червня зранку планувалося у нас заняття з укладання парашутів. Почали складати, а потім сказали: відбій, збирайте речі і на виїзд. Ми виїхали в аеропорт, десь, напевно, після обіду. Десь до вечора знаходилися в аеропорту, а потім – на виліт. І як прилетіли, тоді я вже зрозумів, що реальна війна йде. У нас була екстрена посадка – в усьому літакові і людей кидало, і техніку кидало. Приземлилися, відкрили рамку, і одразу надійшла команда «всі на вихід», без речей, без нічого, щоб ніхто не затримувався. Всі повискакували, побачили позаду – заграва яка від другого борта. Потім уже трохи заспокоїлися. Хтось із командирів сказав, що збили другий борт. Почали вивантажувати речі, техніку. І воно не те щоб безлад, просто незрозуміло, що до чого, що куди. Світла ж немає. Збоку дивишся – машини якісь їдуть теж без світла. Воно так аж мандраж пішов по шкірі. Коли сказали, що наші їдуть за нами, так ми речі повантажили, літак розвернувся і пішов на відстій, а ми поїхали у приміщення там, де жили хлопці”. Олександр Кузьменко, солдат, 25 ОПДБр

“Мы приехали часа в два дня в Днепропетровск. Там уже стояло три борта. Вылетели часов в 11 вечера. Борт, который сбили (у него было три семерки на борту, мы его называли «счастливый»), должен был через месяц идти на капитальное обслуживание. Его должны были перекрасить, думали, все нормально будет. Загрузились, с вещами, с техникой. Я летел на первом борту, на броне спал. Слышал, что ребята там кричали что-то. Но гул двигателя – и не слышно было, что происходит на борту… Когда открылась ляда, когда уже коснулись земли – начали кричать, что сбили борт. Началась неразбериха – пытались вещи какие-то выгрузить из самолета, техника пыталась выехать, все непонятно, «каша» какая-то. Я выбежал – я пулеметчик, под крыло самолета сразу лег. А точки, те, которые уже были в аэропорту, – они стреляли трассерами, и я ориентировался, куда мне стрелять, и я занял позицию для обороны. Ничего не было видно. Ночь, темно. Было зарево видно – борт догорал… Ночь была лунная. Нам выдали каски металлические. Я смотрю на ребят своих – и видно, как луна отражается в касках. Я думаю – не дай Бог, там снайпера работают, то можно сориентироваться по отблеску каски. Я каску снял и лежу в бровке, в поле, за рулежкой. А потом понимаю, а если упадет рядом осколок – и опять каску надел.Нас прибыло тогда 49 человек. 9 человек экипажа и нас 40. Техника была: БМД-2, ГАЗ-66 был и «Нона», по-моему”. Олексій Рябуха, солдат, 25 ОПДБр

В Луганському аеропорту борти зустрічали бійці 80-ї та 25-ї бригад. Оскільки на той момент летовище було знеструмлено, злітну смугу бійці освітлювали своїми силами.

“Машины становились лицом к садящемуся борту вдоль взлётки. Стояли машины и подсвечивали, то есть весь транспорт, который мог светить, весь был на взлётке. Показывали ему (борту – ред.), куда нужно приземлиться. Дальше они садились и включали свои фонари”. Андрій Зеленський, сержант, 25 ОПДБр

“Я особисто був присутній тоді на злітній полосі – мені і ще людям поступила команда зустріти їх. Ми висунулися на БТР, там, де злітна полоса, вишикувалися з інтервалом близько 200 м, і друг напроти друга. Я стояв, а за мною стояв ще один БТР, ми були розкидані по злітній полосі і фарами підморгували, щоби зорієнтувати льотчиків. Перший борт приземлився благополучно. Він як тільки приземлявся, включив освітлення, сам підсвітив, сів, все нормально. Ніч була спокійна, місяць світив, зорі, все нормально. І чуєш, як далеко гуде борт, і ми сидимо на броні, дивимся, чекаємо наступний борт. І в момент, не знаю, невеличка вспишечка – і літак викидає теплову ловушку. Нічого не видно – відносно далеко він впав. Він викинув ловушки раз, вроді другий раз, потім на горизонті такий взрив – таких масштабів, що я абсолютно такого ще не бачив і не хочу ніколи бачити… Стовп вогню стояв, напевно як 10-поверховий будинок, якщо не більше. І ми почали по рації доповідати, що збили борт. Нам по радіостанції кажуть: «Та не може такого бути!», інші пости почали давати підтвердження, що борт збили. І ми не могли зрозуміти як – така махина і ще на борту з нашими братами-десантниками!.. То настільки було важко, того ніхто не міг зрозуміти, що відбувається, як так – що в один момент обірвалося життя сорока дев’яти людей… І все, тільки приблизно там, я не знаю, хвилин за 40-50 почали літати наші винищувачі”. Тарас Крупач, молодший сержант, 80 ОАЕМБр

Зі щоденника луганського волонтера 14.06.2014 Этот день я не забуду никогда… Вечернее построение, комбат говорит о том, что сегодня будет важный день, мы принимаем борты. В этот раз я иду на укрепление, на пятый пост. Начало первого ночи, встречаем первый борт – сел. Ждем. Ближе к часу ночи вижу на отметке «11 часов» самолет, к нему летит ракета, он выпускает тепловые ловушки, и ракета срабатывает на них. В этот момент летит вторая, самолет исчезает, три-пять секунд – взрыв. Я такого никогда не видел, сдетанировало топливо, «гриб», следом новые взрывы, детонация БК… Мы не можем поверить в то, что видим – осознание, что там наши парни, слезы на глазах, эмоции… Приказ вернуться в расположение. Командующий состав, обсуждаем возможный квадрат крушения, прокладываем маршрут для колонны… Казарма, ко мне подходят и говорят собираться… Я поеду вперед колонны с опережением 15 минут, выезд в пять часов утра. Віктор Кузнєцов”

Уривок з книги “У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту”

Документальну хроніку “У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту” можна замовити, написавши повідомлення на сторінку Благодійний фонд “Народна підтримка воїнів АТО”, після чого з Вами зв’яжеться наш координатор.


14.06.2019 16:28 Беата Куркуль
AirportLuhansk

“14 червня. Точка неповернення … Тієї ночі в аеропорту мало приземлитися три військові літаки. Борти вилетіли з Дніпропетровського летовища приблизно о 23-й годині. Перший борт приземлився успішно, другий («777») було збито, а третій розвернувся.

“Нас три борти тоді відправили. Наш підрозділ з чотирьох чоловік мав летіти на другому борті (який було збито – ред.), але через те, що там не було багато місця, нас пересадили на перший борт. Бо на другий борт привезли ще волонтери бронежилети, каски і тому подібне. І туди усе це завантажили, а нас пересадили на перший борт, тому що там було місця більше. Тобто, можна сказати, нам дуже пощастило. Ще 13 червня зранку планувалося у нас заняття з укладання парашутів. Почали складати, а потім сказали: відбій, збирайте речі і на виїзд. Ми виїхали в аеропорт, десь, напевно, після обіду. Десь до вечора знаходилися в аеропорту, а потім – на виліт. І як прилетіли, тоді я вже зрозумів, що реальна війна йде. У нас була екстрена посадка – в усьому літакові і людей кидало, і техніку кидало. Приземлилися, відкрили рамку, і одразу надійшла команда «всі на вихід», без речей, без нічого, щоб ніхто не затримувався. Всі повискакували, побачили позаду – заграва яка від другого борта. Потім уже трохи заспокоїлися. Хтось із командирів сказав, що збили другий борт. Почали вивантажувати речі, техніку. І воно не те щоб безлад, просто незрозуміло, що до чого, що куди. Світла ж немає. Збоку дивишся – машини якісь їдуть теж без світла. Воно так аж мандраж пішов по шкірі. Коли сказали, що наші їдуть за нами, так ми речі повантажили, літак розвернувся і пішов на відстій, а ми поїхали у приміщення там, де жили хлопці”. Олександр Кузьменко, солдат, 25 ОПДБр

“Мы приехали часа в два дня в Днепропетровск. Там уже стояло три борта. Вылетели часов в 11 вечера. Борт, который сбили (у него было три семерки на борту, мы его называли «счастливый»), должен был через месяц идти на капитальное обслуживание. Его должны были перекрасить, думали, все нормально будет. Загрузились, с вещами, с техникой. Я летел на первом борту, на броне спал. Слышал, что ребята там кричали что-то. Но гул двигателя – и не слышно было, что происходит на борту… Когда открылась ляда, когда уже коснулись земли – начали кричать, что сбили борт. Началась неразбериха – пытались вещи какие-то выгрузить из самолета, техника пыталась выехать, все непонятно, «каша» какая-то. Я выбежал – я пулеметчик, под крыло самолета сразу лег. А точки, те, которые уже были в аэропорту, – они стреляли трассерами, и я ориентировался, куда мне стрелять, и я занял позицию для обороны. Ничего не было видно. Ночь, темно. Было зарево видно – борт догорал… Ночь была лунная. Нам выдали каски металлические. Я смотрю на ребят своих – и видно, как луна отражается в касках. Я думаю – не дай Бог, там снайпера работают, то можно сориентироваться по отблеску каски. Я каску снял и лежу в бровке, в поле, за рулежкой. А потом понимаю, а если упадет рядом осколок – и опять каску надел.Нас прибыло тогда 49 человек. 9 человек экипажа и нас 40. Техника была: БМД-2, ГАЗ-66 был и «Нона», по-моему”. Олексій Рябуха, солдат, 25 ОПДБр

В Луганському аеропорту борти зустрічали бійці 80-ї та 25-ї бригад. Оскільки на той момент летовище було знеструмлено, злітну смугу бійці освітлювали своїми силами.

“Машины становились лицом к садящемуся борту вдоль взлётки. Стояли машины и подсвечивали, то есть весь транспорт, который мог светить, весь был на взлётке. Показывали ему (борту – ред.), куда нужно приземлиться. Дальше они садились и включали свои фонари”. Андрій Зеленський, сержант, 25 ОПДБр

“Я особисто був присутній тоді на злітній полосі – мені і ще людям поступила команда зустріти їх. Ми висунулися на БТР, там, де злітна полоса, вишикувалися з інтервалом близько 200 м, і друг напроти друга. Я стояв, а за мною стояв ще один БТР, ми були розкидані по злітній полосі і фарами підморгували, щоби зорієнтувати льотчиків. Перший борт приземлився благополучно. Він як тільки приземлявся, включив освітлення, сам підсвітив, сів, все нормально. Ніч була спокійна, місяць світив, зорі, все нормально. І чуєш, як далеко гуде борт, і ми сидимо на броні, дивимся, чекаємо наступний борт. І в момент, не знаю, невеличка вспишечка – і літак викидає теплову ловушку. Нічого не видно – відносно далеко він впав. Він викинув ловушки раз, вроді другий раз, потім на горизонті такий взрив – таких масштабів, що я абсолютно такого ще не бачив і не хочу ніколи бачити… Стовп вогню стояв, напевно як 10-поверховий будинок, якщо не більше. І ми почали по рації доповідати, що збили борт. Нам по радіостанції кажуть: «Та не може такого бути!», інші пости почали давати підтвердження, що борт збили. І ми не могли зрозуміти як – така махина і ще на борту з нашими братами-десантниками!.. То настільки було важко, того ніхто не міг зрозуміти, що відбувається, як так – що в один момент обірвалося життя сорока дев’яти людей… І все, тільки приблизно там, я не знаю, хвилин за 40-50 почали літати наші винищувачі”. Тарас Крупач, молодший сержант, 80 ОАЕМБр

Зі щоденника луганського волонтера 14.06.2014 Этот день я не забуду никогда… Вечернее построение, комбат говорит о том, что сегодня будет важный день, мы принимаем борты. В этот раз я иду на укрепление, на пятый пост. Начало первого ночи, встречаем первый борт – сел. Ждем. Ближе к часу ночи вижу на отметке «11 часов» самолет, к нему летит ракета, он выпускает тепловые ловушки, и ракета срабатывает на них. В этот момент летит вторая, самолет исчезает, три-пять секунд – взрыв. Я такого никогда не видел, сдетанировало топливо, «гриб», следом новые взрывы, детонация БК… Мы не можем поверить в то, что видим – осознание, что там наши парни, слезы на глазах, эмоции… Приказ вернуться в расположение. Командующий состав, обсуждаем возможный квадрат крушения, прокладываем маршрут для колонны… Казарма, ко мне подходят и говорят собираться… Я поеду вперед колонны с опережением 15 минут, выезд в пять часов утра. Віктор Кузнєцов”

Уривок з книги “У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту”

Документальну хроніку “У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту” можна замовити, написавши повідомлення на сторінку Благодійний фонд “Народна підтримка воїнів АТО”, після чого з Вами зв’яжеться наш координатор.


14.06.2019 16:28 Кот Бегемот

Ураааа! Сергей Васильевич, поздравляем!!!


Комментировать