ORD

Человек не терпит насилия!

Вы можете читать нас на следующих доменах:
ord-ua.info ord-ua.biz ord-ua.org

RSS Вниманию военных пенсионеров

Уважаемые военные пенсионеры, сколько будем размазывать сопли. Пора поступить по примеру пенсионеров МВД. Необходимо подать в один суд первой инстанции судебные более 10 исков на перерасчет пенсии в связи с увеличением денежного обеспечения ( за счет поднятия процентов премии ). Тогда Суд 1 инстанции обратится у Верховный суд и тот примет положительное решение аналогичное решению ВАС Украины ( делор № 756/11613/14-а , которое набрало юридической силы . Готов оказать содействие в подготовке материалов в суд.

Версия для печати

 

 

Комментировать

Комментарии - страница 19

30.09.2018 14:48 !!

Ответиты на эти вопросы, скорее всего, следует искать на соседней ветке https://ord-ua.com/2018/02/20/vnimaniyu-voennyih-pensionerov-/


30.09.2018 16:26 пенсАТЕИСТ

Бытие определяет житие


5.10.2018 10:22 Пенсюк

Чем дальше в лес, тем толще партизаны. Сегодня пятое число, где пенсион? Или станок сломался, кончился туал папин, новым депутатам подъемные не выплатили, пропили наконец. Бензин уже 35-37 гривен, что дороже, чем в Европе. О, сына Ганапольского депутатом сделали))). И сына Радченко туда же.


5.10.2018 11:32 Пєнсюку

https://strana.ua/articles/analysis/164616-pochemu-hosudarstvu-vse-slozhnee-plat it-pensii-v-srok-i-zachem-v-ukraine-vspomnili-o-nakopitelnykh-pensijakh.html


6.10.2018 13:44 Пенсюк

ЗАПРОШЕННАЯ СТРАНИЦА НЕ НАЙДЕНА


6.10.2018 18:32 В.В.

Там была речь о том, что денег на повышение пенсий нет в 2019 году из-за выплат по долгам. Не поймешь кто врет или правительство или госказначейство. Такую инфу я уже не раз слышал. надо готовиться к тому, что пенсии будут задерживать. А как не задерживать, если сегодня базар быстро разбежался, когда приехала проверка из налоговой и это говорит о том, что 99% торгующих них. не платят по полной налоги в бюджет или держут реализаторов без оформления.


10.10.2018 14:25 спокойняк

В.В., задолженность в столице не выплачивается не только за прошлые годы (с мая 2016 по недоплате от 200 до 1000 грн.) и даже по решениям судов ( а также по пмк 649) в этом 2018 году,хотя обещается из месяца в месяц (уже начислено, но почемуто по перерасчету, а не в возмещение недоплат) и даже указывались конкретные даты, например, 8 сентября 2018 года, а теперь уже вновь безпричинно перенесено на ноябрь 2018. Так и дотянут “обыцянкамы” до выборов (кто досуществует)!!!


12.10.2018 14:59 Пенсионер

И кто-то еще борется. Самое время уже расслабиться и получать “удовольствие”. Просто руки опускаются.


13.10.2018 14:38 yfghfdktybt

Тут тема пенсионная, а по удовольствию выложено https://ord-ua.com/2017/01/08/pensii-voennyim-pensioneram-/?page=363


20.11.2018 14:45 28

Кто разъяснит, наведенное ниже решение ВСУ фактически подвело черту под намерениями военных пенсионеров отсудить правомощность выплаты не 50% перерасчета, а 100%, а также включения в расчет базовой суммы для перерасчета пенсии надбавок, премий и т.п. или ЕЩЕ ЕСТЬ ШАНСЫ ПРОДОЛЖАТЬ БОРЬБУ В СУДАХ? В данном случае история такова Окружной админсуд 25.04. 2018 поддержал иск пенсионера , Аппеляционный админсуд 19.09.2018 стал на сторону Военкомат и ПФ и отменил решение окружного.

УХВАЛА

22 жовтня 2018 року справа №804/2063/18

адміністративне провадження №К/9901/63792/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року

за позовом ОСОБА_2

до Дніпропетровського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання незаконним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2018 року ОСОБА_2 (далі також — скаржник, позивач) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду у даній справі є визнання незаконним рішення Дніпропетровського обласного військового комісаріату (далі також — відповідач1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також — відповідач2) щодо відмови в оформленні довідки грошового утримання (станом на 01 березня 2018 року у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704); зобов’язання відповідача1 оформити довідку грошового утримання (станом на 01 березня 2018 року у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704); зобов’язання відповідача2 перерахувати та виплатити позивачеві у розмірі 100% пенсію з 01 березня 2018 року на підставі довідок відповідача1, сформованих у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Згідно пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

За правилами пункту 2 частини п’ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію “суду права”, що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні — це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз’яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав’язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов’язковим для всіх судів та суб’єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п’ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Суд також звертає увагу на положення пункту 32 Копенгагенської Декларації, схваленої 12-13 квітня 2018 року у Комітеті міністрів Ради Європи, згідно з яким схвалюється суворе та послідовне застосування критеріїв стосовно прийнятності заяви у судовому процесі та в повному обсязі використання можливості оголосити заяву неприйнятною, якщо заявники не постраждали від значної шкоди.

Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі “Golder v. the United Kingdom” від 21 лютого 1975 року № 4451/70, пункт 57 рішення у справі “Ashingdane v. the United Kingdom” від 28 травня 1985 року № 8225/78, пункт 37 рішення у справі “Guerin v. France” від 29 липня 1998 року № 25201/94, пункт 96 рішення у справі “Krombach v. France” від 13 лютого 2001 року № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі “Воловік проти України” від 06 грудня 2007 року № 15123/03, пункт 27 рішення у справі “Пелевін проти України” від 20 травня 2010 року № 24402/02, пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України” від 21 грудня 2010 року № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі “Скорик проти України”); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах “Osman v. The United Kingdom” від 28 жовтня 1998 року № 23452/94 та “Kreuz v. Poland” від 19 червня 2001 року № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляд судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі “Levages Prestations Services v. France” від 23 жовтня 1996 року № 21920/93 та рішення у справі “Brualla Gomez de la Torre v. Spain” від 19 грудня 1997 року № 26737/95).

При цьому Європейський суд з прав людини виходить з того, що право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися з урахуванням одного з основоположних аспектів верховенства права, а саме принципу правової визначеності та дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов’язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункти 51, 52 рішення у справі “Ryabykh v. Russia” від 24 липня 2003 року № 52854/99, пункти 46, 47 рішення у справі “Устименко проти України” від 29 жовтня 2015 року № 32053/13).

Суд також враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження; скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу (частина “с” статті 7 Рекомендацій).

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини п’ятої статті 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржником не наведені та не обґрунтовані у касаційній скарзі, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна правова позиція стосовно віднесення даної категорії справ до справ незначної складності викладена Верховним Судом в ухвалах від 08 серпня 2018 року у справі № 815/356/18, 10 вересня 2018 року у справі № 825/1636/18 та від 25 вересня 2018 року у справі № 813/860/18.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконним рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Я.О. Берназюк

А.Ю. Бучик

Н.В. Коваленко


20.11.2018 18:15 Из другой ветки

ВСУ в своїй УВАЛІ, справа №825/1636/18, зіслався на Частину першу статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п’ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У свою чергу, за змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п’ятої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.


21.11.2018 10:28 погоник

Уважаемый “собеседник” с “другой ветки”!!! А могут ли, по нашему законотворчеству, быть обжалованы Распоряжения ПФ и судРешения, основанные на несущестаующих законодательных нормах и если ДА, то на основании какого конкретно законодательного акта (ЗУ, КАСУ, статьи, ее пункта или части), кроме ст.55 Конституции Украины. Таким образом Распоряжением киевского тероргана ПФ было отказано в перерасчете пенсии в 2016 году, а апелляционный суд типа, не заметив этого (несмотря на наличие в деле официальных подтверждений Комитета Верховного Совета Украины о непринятии “выдумки” и МинЮстиции Украины об отсутствии регистрации “подобного творения”…) испрльзовал реквизиты похожего, аналогичное применение, которого в ткущем году (10.10.2018), ВСУ признано ОШИБОЧНЫМ. Более того, суд рассматривал дело по ЗУ “О госслужбе”?! Имеется по данному “ДЕЛУ” и ОТДЕЛЬНОЕ МНЕНИЕ одного из членов судколлегии. Но, естественно, никто “воостановлением законности не занимается, по формальной ссылке, рассмотрения дела в сокращенном порядке, где решение апелляционного суда есть окончательным?!


21.11.2018 17:58 28

Окрема думка щодо норм законодавства по розгляду пенсійних справ військових пенсіонерів у судах. 1). Неможливість розгляду справи в порядку касації у ВС України. Відповідно до пп3, п.6 Статті 12 КАС України «оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат …» є справами незначної складності. Це визначає перший суд ( окружний адміністративний), який в такому випадку приймає рішення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Такі справи в разі подання апеляції ще можуть розглядатися окружним апеляційним судом і ВСЕ, КРАПКА. Верховний суд лище у випадку якщо «суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково» (ст.. 322 КАС) може прийняти справу до розгляду в касаційному порядку. Але це фактично не реально у випадку з пенсійними справами. Отже щастя необхідно шукати в окружних адміністративному чи апеляційному судах, вище – не царська це справа , від футболять… 2). Любі посилання в позивній заяві на незаконність ПКМУ 103 -2018 є не коректними і судом до уваги не беруться, оскільки дана постанова вступила в силу і ніхто в судах не добився визнання окремих її пунктів протизаконними . 3). Щодо порядку перерахунку пенсії пенсіонери мають керуватися лише п.4 ст. 63, читай на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. , тобто Законом з грудня 2018р. запроваджено РУЧНЕ УПРАВЛІННЯ КАБМІНОМ. Такої ж думки й притримуються суди при розгляді пенсійних справ. Детальніше: В грудні 2016 р. ВР , Закон від 06.12.2016 № 1774-VIII, було внесено зміни в ч.4. ст. 63 пенсійного закону , а саме слова «або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.» замінили на «на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.» і частину четверта статті 63 була викладена в такій редакції: ” Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Це було зроблено для того щоб на законодавчому рівні юридично зробити різницю в порядку визначення суми заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій в разі її призначення пенсіі вперше та перерахунку особам в статусі пенсіонера. Більше цього КМУ вважає, що тепер Закон передбачає різні норми для осіб , які виходять на пенсію і діючих пенсіонерів, та і закріплені вони в різних статтях. Причому законодавець наділив КМУ правом встановлювати порядок перерахунку пенсії , на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. В підтвердження цього порівняйте зміст нової редакції п.4 ст. 63 і п.3 статті 43 « Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року — страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.» Виходячи з такої логіки п.18 ст43 «У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.» теж ніякого відношення до діючих пенсіонерів немає.


21.11.2018 18:53 ТоТо

28-й! Погоником запитано чи є якісь версії оскарження рішень, у т.ч. і апеляційних, (що гарантовано КОНСТИТУЦІЄЮ без будь-яких обмежень або процесуальних умовностей), винесених застосуванням “НЕІСНУЮЧИХ, ВИГАДАНИХ, ПІДІГНАНИХ…”, тощо, законодавчих норм, що навіть Веховним Судом України визнано ПОМИЛКОВИМ, щоправда ЛИШЕ?!. За яким, будь-яке, “кінцеве” рішення оскарженню не підлягає, якщо його незаконність очевидна!!!


21.11.2018 19:04 28

103 ПКМ України конкретно не вказує на перерахунок пенсій з врахуванням не більше 70%. Тобто маємо шанси не зачіпаючи постанову відсудити свій % пенсії якщо він був більший за 70. Тут реальне затосування нової норми закону до позавчоращнього дня — порушення правила : Закон зворотньої сили не має.


21.11.2018 20:05 Ваша Рева

Читаю ваши испражнения и удивляюсь, как вас таких недалеких служить в армию брали? Или это вы с возрастом так потупели?

Никаких шансов вы не имеете? Если где-то чего-то мы не дописали чтобы вас лохов получше развести так допишем, если надо закон столетней давности изменить изменим. В чем проблемы? Ваша функция на данный момент меньше жрать и побыстрей на удобрения отправиться. А законы пусть вас не тревожат, они не для вас. Если бы не надо было иллюзию законности для наших евроамерианских хозяев поддерживать так мы бы их все уже давно бы выбросили.


22.11.2018 9:55 иллюзионист

Очевидно!


22.11.2018 13:22 28

Норма закону щодо зменшення максимального % розміру пенсії з 90 до 80% вступила в силу з 01.10.2011р але існуючі на той час пенсії ніхто не перераховував.

Аналогічно: після зменшення максимального % розміру пенсіїз 80 до 70% в березні 2014р тако ж пенсії ніхто не перераховував.

Питання : з якого БОДУНА ПФ ЗАСТОСУВАВ одночасно ці дві норми при перерахунку пенсіі в березні 2018 ( через 4 роки)?

Деталі нижче:

1). ЗАКОН УКРАЇНИ Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи. від 08.07.2011 № 3668-VI у статті 13: у частині другій цифри “90” замінити цифрами “80”;

Розділ II ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Цей Закон набирає чинності з 1 жовтня 2011 року, крім абзацу одинадцятого підпункту 11 та абзацу сто тридцять восьмого підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року.

Обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ НА ПЕНСІОНЕРІВ, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

2). Закон Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, від 27.03.2014 № 1166-VII У частині другій статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399; 2006 р., № 37, ст. 318; 2012 р., №№ 12-13, ст. 82) цифри “80” замінити цифрами “70”.

Це і є підстава для оскарження в суді незаконного зниження максимального % пенсії.


22.11.2018 16:27 ОТАК

Пока тут изощряются индивидуальными процентиками, прокурорские добиваются отмены НЕКОНСТИТУЦИОННЫХ норм и актиков для всех “пенсов”: “ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И місто Київ 26 вересня 2018 року справа №826/15466/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді… та представників: … розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовомОСОБА_3 (далі по тексту — позивач, ОСОБА_3.)до1. Кабінету Міністрів України (далі по тексту — відповідач 1)2. Прем’єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича (далі по тексту — відповідач 2)треті особи1. Пенсійний фонд України (далі по тексту — третя особа 1) 2. Міністерство соціальної політики України (далі по тексту — третя особа 2)про1) визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо не виконання пункту 13 Перехідних положень Закону України “Про прокуратуру”; 2) визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо неналежного керівництва роботи Кабінету Міністрів України в частині забезпечення своєчасного прийняття та підписання нормативно-правового акта, який би врегулював питання перерахунку розміру пенсій особам, що отримують пенсії відповідно до Закону України про прокуратуру; 3) зобов’язання відповідача 1, не зменшивши соціальні гарантії, які передбачались статтею 50-1 Закону України “Про прокуратуру” (в попередній редакції) прийняти нормативно-правовий акт, яким врегулювати питання перерахунку розміру пенсій особам, що отримують відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, поширивши його дію на період з 15 липня 2016 року до дня набрання чинності нової редакції Закону України “Про прокуратуру”На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 вересня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення). В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва у зв’язку із протиправною бездіяльністю відповідачів, оскільки вони не вчинили необхідних дій щодо виконання пункту 13 Перехідних положень Закону України “Про прокуратуру” в частині прийняття нормативно-правового акта, який би врегулював питання перерахунку розміру пенсій особам, які отримують їх відповідно до Закону України “Про прокуратуру”; позивач зазначає що вказана бездіяльність порушує його право на належний рівень пенсійного забезпечення, тому що Пенсійний фонд України відмовив у перерахунку пенсії через відсутність відповідного нормативно-правового акта. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15466/16 суддею ОСОБА_4. та призначено попереднє судове засідання. Згідно з протоколом повторного розподілу справ між суддями від 20 березня 2017 року у зв’язку із закінченням терміну повноважень судді ОСОБА_4. щодо здійснення правосуддя справу розподілено на суддю…. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року справу прийнято до провадження суддею … та призначено попереднє судове засідання. Відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року №6878 “Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ” адміністративну справу повторно розподілено на суддю … Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2017 року справу прийнято до провадження суддею … та призначено попереднє судове засідання. У зв’язку із відстороненням від здійснення правосуддя судді … справу передано на повторний автоматизований розподіл. Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді … Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/15466/16 та призначено підготовче засідання. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору, на стороні відповідача Пенсійний фонд України та Міністерство соціальної політики України; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Представник відповідачів подав заперечення проти позову, у якому вказав відсутність факту бездіяльності Кабінету Міністрів України та Прем’єр міністра України у зв’язку із наступним: проекти актів Уряду готуються зокрема міністерствами та іншими органами влади; на вимог статті 86 Закону України “Про прокуратуру” Міністерством соціальної політики України розроблено проект постанови “Про затвердження Порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури”; разом з тим, Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку та торгівлі України, Пенсійним фондом України не погоджено вказаний проект постанови, оскільки його реалізація потребуватиме додаткових видатків із Державного бюджету, які не передбачені у бюджеті Пенсійного фонду України, і у зв’язку із тим, що до проекту постанови не додано відповідних обґрунтувань та розрахунків; крім того, у запереченні проти позову наголошується про необхідність врахування фінансових можливостей бюджету; Кабінет Міністрів України є колегіальним органом та приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях, а Прем’єр міністр України одноособово не приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до повноважень Кабінету Міністрів України. Позивач подав відповідь на відзив, де вказав про безпідставність тверджень відповідачів. Третя особа 1 подала пояснення, в якому зазначила про необґрунтованість адміністративного позову та зазначила що соціально-економічні права не є абсолютними та залежать від фінансових можливостей держави і, що Кабінетом Міністрів України вживались заходи щодо прийняття відповідного нормативно-правового акта для перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. В судове засідання 26 вересня 2018 року позивач не прибув, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності; представники відповідача 1 та третьої особи 1 проти позову заперечили, представники інших учасників справи до суду не прибули. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника відповідача 1 та третьої особи 1, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне. Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Частиною першою статті 49 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов’язкові для виконання акти — постанови і розпорядження. Як визначено у частині другій статті 49 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Відповідно до частини першої статті 51 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем’єр-міністр України, рішення вважається прийнятим. Таким чином, Кабінет Міністрів України уповноважений видавати акти нормативного характеру видаються у формі постанов на основі та на виконання законів України. Як зазначає Пенсійний фонд України у письмовому поясненні, на момент призначення пенсії ОСОБА_3 підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам були врегульовані частинами тринадцятою та вісімнадцятою статті 501 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року №1789-XII. Відповідно до частин тринадцятої та вісімнадцятої статті 501 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року №1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв’язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Згідно з пунктом 3 розділу І Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII у статті 501 Закону України “Про прокуратуру” частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: “Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України”. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII цей Закон набирає чинності з 01 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу I цього Закону, який набирає чинності з 25 квітня 2015 року. Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII встановлено Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом: забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Наведені правові норми вказують, що у місячний строк з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII, а саме з 01 січня 2015 року, Кабінет Міністрів України зобов’язаний забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, у тому числі щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Суд також встановив, що 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ “Прикінцеві положення” визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом Закон України “Про прокуратуру”, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 462, статті 47, частини першої статті 49, частини п’ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 501, частини третьої статті 512, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року. У свою чергу відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VII також визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідач 1 не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили, що Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII забезпечив прийняття нормативно-правового акта, який би визначав про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Посилання у запереченні на позов на неможливість прийняття відповідного нормативно-правового акта із посиланням на те, що проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами та іншими органами влади, не приймаються судом до уваги. Так, відповідно до частини першої статті 6 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” до складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри та міністри України. Згідно з положеннями статті 21 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому; питання діяльності міністерств у Кабінеті Міністрів України представляють відповідні міністри. Частина перша статті 44 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” передбачає, що Міністр України зокрема: забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, формування та реалізацію державної політики, виконання інших покладених на Кабінет Міністрів України завдань і повноважень у відповідній сфері; спрямовує та координує діяльність відповідних центральних органів виконавчої влади; вносить на розгляд Кабінету Міністрів України: подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розробником яких є міністерство чи центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується ним. Наведене свідчить, що Кабінет Міністрів України, у тому числі в особі відповідного Міністра, у межах повноважень зобов’язаний спрямовувати і координувати роботу відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, з метою виконання законів України, зокрема у сфері спірних правовідносин. Разом з тим, у справі відсутні будь-які докази вжиття заходів на невиконання пункту 16 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII саме Кабінетом Міністрів України. Суд також звертає увагу, що частина третя статті 50 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” передбачає, що проекти актів Кабінету Міністрів України можуть також вноситися в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України Прем’єр-міністром України, Першим віце-прем’єр-міністром України, віце-прем’єр-міністрами України, а також міністром, який не очолює міністерство. Крім того, невиконання чи неналежне виконання процедури погодження та прийняття нормативно-правового акта не звільняє Кабінет Міністрів України від обов’язку покладеного Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII, забезпечити прийняття нормативно-правового акта щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Колегія суддів відхиляє також доводи відповідача 1 та третьої особи 1 про необхідність для реалізації вимог Закону додаткових видатків із Державного бюджету, які не передбачені у бюджеті Пенсійного фонду України, у зв’язку із тим, що згідно із судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах “Кечко проти України”, “Ромашов проти України”, “Шевченко проти України”) реалізація особою права, яке пов’язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, є безпідставними. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. У свою чергу згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у межах спірних правовідносин Кабінет Міністрів України не вчинив відповідних дій на виконання вимог Закону, а тому така поведінка носить характер протиправної бездіяльності. Разом з тим, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо не виконання пункту 13 Перехідних положень Закону України “Про прокуратуру” належить задовольнити частково, оскільки пункт 13 Перехідних положень нової редакції Закону України “Про прокуратуру” встановив Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та не зобов’язував прийняти нормативно-правовий акт, який би врегулював питання перерахунку розміру пенсій. З огляду на те, що обов’язок Кабінету Міністрів України забезпечити прийняття нормативно-правового акта про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури встановлено пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII, у межах спірних правовідносин має місце протиправна бездіяльність Уряду щодо невиконання пункту 16 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. Як передбачає частина четверта статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача — суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд; у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Таким чином, враховуючи доведену бездіяльність, з метою належного захисту прав позивача Кабінет Міністрів України належить зобов’язати забезпечити прийняття нормативно-правового акта про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як того вимагає пункт 16 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. При цьому суд зазначає, що відповідач 1 зобов’язаний був прийняти спірний нормативно-правовий акт у місячний строк з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII, а саме з 01 січня 2015 року; протиправна бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до того, що у період з 01 лютого 2015 року по 15 липня 2015 року — день набрання чинності Законом України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, та у період з 16 липня 2015 року — по день вирішення спору, питання щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури було не врегульоване, що, у свою чергу призвело до неможливості здійснення перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, зокрема ОСОБА_3 З урахуванням зазначеного суд вважає, що при прийнятті нормативно-правового акта про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінет Міністрів України повинен врахувати, що такий нормативно-правовий акт мав бути прийнятий ще 01 лютого 2015 року, оскільки працівники прокуратури, яким призначена пенсія, обґрунтовано розраховували на перерахунок пенсії та відповідне нормативне регулювання даного питання. В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо неналежного керівництва роботи Кабінету Міністрів України в частині забезпечення своєчасного прийняття та підписання нормативно-правового акта, який би врегулював питання перерахунку розміру пенсій особам, що отримують пенсії відповідно до Закону України про прокуратуру, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки відповідно до норм статті 42 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” не наділений повноваженнями одноособово приймати нормативно-правові акти за відсутності відповідних дій самого Кабінету Міністрів України, як колегіального органу. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачем 1 доведена правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати йому позивачу не відшкодовуються. Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, — В И Р І Ш И В: 1. Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково. 2. Визнати протиправною бездіяльність Кабінет Міністрів України щодо невиконання пункту 16 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII. 3. Зобов’язати Кабінет Міністрів України забезпечити прийняття нормативно-правового акта про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. 4. В іншій частині адміністративного позову відмовити. Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду — протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. ОСОБА_3 (21000, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий); Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код невідомий); Прем’єр-міністр України Гройсман Володимир Борисович (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код невідомий); Пенсійний фонд України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9; ідентифікаційний код 00035323); Міністерство соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10; ідентифікаційний код 37567866) Дата складення повного рішення суду — 08 жовтня 2018 року…”


22.11.2018 19:30 чел

ТТ — не только… Сегодня, ВРУ утвердила курс ЮКРЕЙНы в ЕС и НАТО! Так що движемся — знать бы к чему и кто или сколько дойдет?!


Комментировать